Джиу-джитсу

Джиу-джитсу

"М'яке мистецтво" - це одне з найдавніших японських бойових мистецтв. Згодом воно було вдосконалено в Європі. Джиу-джитсу в сутності є прабатьком багатьох видів боротьби - дзюдо, айкідо, карате, самбо. Згідно з легендою, один із засновників джиу-джитсу Окаяма Сіробеі помітив, як тонка гілка дерева прогнулася під вагою снігу, скинула його і випросталась, у той час як товста обламалися. Тоді він вигукнув: "М'якість перемагає зло!" Основа джиу-джитсу - кидкова техніка і силовий вплив на суглоби. Важливою складовою є і ударна техніка, яка служить для того, щоб зупинити суперника, вивести його з рівноваги, а потім провести больовий або задушливий прийом. Але батьків це не повинно лякати, оскільки в Україну поширено тільки безконтактне (з легким контактом) джиу-джитсу.

Особливості

На перший погляд джиу-джитсу нагадує дзюдо - ті ж стійка, кидки і підсічки. Але якщо в дзюдо для досягнення перемоги досить красиво кинути супротивника спиною на татамі, то в джиу-джитсу потрібно ще і безконтактний (легкоконтактний) удар, кидок супротивника, а потім проведення больового або задушливого прийому.

Коли починати

Оздоровчі групи - з 5-6 років, групи початкової підготовки - з 7-8 років, навчально-тренувальні - з 10 років.